З надією на диво

За вікном середина осені. Холод, дощ, пронизливий вітер і передвиборча лихоманка. Наразі агітація за кандидатів у Президенти України заборонена. І хоча вона (агітація), попри офіційну заборону, йде повним ходом, ми дотримаємось законодавства і агітувати за жодного претендента на трон не будемо. Не будемо цього робити навіть в період, коли агітацію дозволять. Хіба що надаватимемо газетну площу для розміщення політичної реклами. Натомість хотілося б нагадати землякам про одну досить цікаву графу у виборчому бюлетені. Називається вона «Не підтримую жодного кандидата». Щодо неї, а точніше, «нього» — цього варіанту волевиявлення виборців нині розгорається досить серйозна дискусія. За офіційною та неофіційною інформацією близько 15 відсотків українців збираються на виборах саме не підтримати жодного кандидата. А чимало незаангажованих журналістів та політологів обговорюють саме цей варіант волевиявлення. Резонно вважаючи, що будь-який інший результат виборів абсолютно нічого не змінить в тому безладі, який нині відбувається в Україні. Дійсно, що ж відбудеться в разі, коли 50 відсотків плюс один виборців заявлять, що не підтримують жодного кандидата в Президенти. Згідно з вітчизняним законодавством, в такому разі будуть призначені нові вибори. Це типова для більшості країн норма. От лише подейкують, що в більшості країн кандидати, проти яких проголосували 50 відсотків їх виборців вже не мають права змагатись за їх голоси. В Україні такої норми немає. Тобто навіть в разі, якщо народ однозначно скаже своїм поводирям гнівне «фе», вони знову матимуть змогу лізти в поводирі. Було б дивно, якби було інакше. Адже поводирі напевне прорахували і знають, що їх паства з кожним днем все більше й більше розчаровується в кожному з них. А покерувати хочеться. Між тим, дехто із незалежних експертів вважає, що саме голосування проти всіх було б найбільш адекватним волевиявленням українців. Хоча й називають такий варіант дивом. А можливо, що саме це диво примусило б українських можновладців нехай і не задуматись, а злякатись. І на ділі, а не на словах хоча б щось робити для цієї нещасної країни.

Подобається    0