Про молоду шпану та гайковий ключ
Ідею для написання цього тексту, сам того на відаючи, подав Микола Теренін, котрий днями пікетував Кобеляцьку міську раду. Під час своєї досить сумбурної промови Микола Валерійович заявив, що владу потрібно передавати молодим людям. Щоправда, звично для себе, не уточнював кому саме і що він взагалі має на увазі під словом «молоді». А через кілька днів автор випадково потрапив на засідання однієї із комісій районної ради (цей орган уже давно не запрошує представників «ЕХО» на свої засідання). Напевне, із тих пір, коли стало зрозуміло, що невдовзі цей самий орган «накриється» іншим цікавим органом. І от під час засідання довелось почути, як дорослі люди цілком серйозно і публічно обговорюють, у який спосіб їм порушити закон. І щоб за це ще нічого й не було.
Послухав Тереніна, послухав депутатів і згадав стару пісню Бориса Гребенщікова «Герої рок-н-рола». У приспіві є слова: (нехай вибачать «вишиватнікі» за мову оригіналу, але на українській Борис Борисович не співав) «Где та молодая шпана, что сотрет нас с лица земли? Ее нет, нет, нет…».
Дійсно, в Україні в цілому, а в Кобеляках, Санжарах, Царичанці — зокрема, катастрофічно не вистачає молодої шпани, молодої крові, яка замінить людей при владі і не тільки, котрі патологічно бояться і не бажають ніяких змін. Про це, до речі, районні депутати прямо заявляють, цитую: «Хай залишається все, як є. Щоб ми тут керували…» Мова йшла про зміну статусу РЛП «Нижньоворсклянський».
Ой, як ви глибоко помиляєтесь, шановні. Так як ви хочете — не буде точно. І справа навіть не у молодій шпані, котрої, на жаль, не видно. І не у вашому бажанні чи не бажанні. Я ось, приміром, дуже не люблю соціальні мережі, а «Твіттер» чи «Інстаграм» на дух не переношу. І хотів би, щоб старі добрі паперові газети ще довго були основними засобами масової інформації. Але так не буде. Як не буде і районної ради, і Кобеляцького району і, можливо, цієї та інших газет у звичному вигляді. І багато сіл зникнуть із карти. До речі, про села. У 1991 році чисельність сільського населення у Кобеляцькому районі становила 41004 чоловік. У 2014-му — 27700. Із 102 сільських населених пунктів залишилось 99. У одному із них, у Шабельниках, живе одна людина. А у Славнівці та Богданівці — жодної. Там є лише по одній приписаній людині. Це — цифри для «борців» за збереження сіл. І це без будь-якої територіальної реформи. Люди просто виїжджають із сіл. Урбанізація називається — для тих, хто не знає.
А чому так відбувається, як думаєте? Геноцид? Масони кляті? Можливо. А можливо, справа у банальному, об’єктивному і безпристрасному процесі, який зветься науково-технічним прогресом?
Народ, про яке «нехай залишається, як є», ви мрієте? Двадцять перше століття на календарі. Американці вже послали на орбітальну станцію «емейлом» гайковий ключ. А потім роздрукували його на 3D-принтері. Це ж, блін, майже телепортація. Хочете, щоб люди в села повернулись? То поріжте на брухт і продайте «Кейси» і «Джон Діри», продайте «джипи». А гроші роздайте іншим селянам. Або купіть собі та іншим по конячині з плугом, по серпу з молотом і оріть потихеньку. І люди з міст повернуться, бо голод настане. Та не факт, що не заберуть оті останні харчі, на які ви такими технологіями наорете.
Ось такі думки з приводу. Можна з ними, звичайно, не погоджуватись. А можна переслухати пісню Гребенщікова.
P.S. Більш детальну інформацію про перебіг депутатського засідання та “теренінський” пікет читайте у інших статтях цього номера газети.