Блог: Блог Валерія Коробчинського
Автор: Realist
«Иллюзия мысли, созданная умом,
будет долго мешать уму…»
Після опублікування моєї статті «Жарти чи, може, і не жарти?» обуренню тих, хто вважає себе патріотами не було меж. Навіть на шпальтах інших газет взялись критикувати. В чому мене тільки не звинувачували. У вихвалянні Росії, у приниженні українців. Ну, от як «патріоти» все перекручують. Самі з усіх сил і на кожному кроці, вихваляють US і ЄС і цим принижують наш народ, начебто сам він ні на що не здатний. Cтатя задумувалась як жарт щодо ініціативи наших депутатів, які від нічого робити перейнялися маркуванням російської продукції. Так вона і названа, домислюючи, що у «кожному жарті є доля жарту». Взяли б і вирішили питання повірки лічильників. Думаєте вирішать? Ні. А з маркуванням продукції та з війною без них розберуться і їх не спитають. Але дехто сприйняв написане буквально і близько до серця. Прошу вибачення у тих, хто в душі патріот, але, не розуміє, що діється. І не завжди ворог там – де його «намалювали». «І риби і звірі ловляться на приманку», писав ще Сенека. Так у тварин інстинкт є, а що говорити про телеманів.. І скільки ж нам на одні і ті самі граблі наступати?
Найбільше образило, мабуть, те, що «патріотів» у стійло заганятимуть і кричатимуть вони: «I am patriot». Так їх уже заганяють, час показує, що це вже не такий і жарт. Із влади свободівці пішли, і це тільки початок. «Критерієм є результат» вчив їх по ТБ кандидат у президенти В. Рабинович. Що зробили, чи після себе залишили? Та нічого, хіба що славу Герострата, бо дещо таки зруйнували. Що далі буде? Далі, згідно талмудистської легенди про цапа відбувала, на них спишуть усі гріхи, аж до розв’язання війни і розколу країни. Хоча й вони до цього руку приклали, бо неначе навмисне вишукували те, що народ роз’єднує: мову, історію. А ще, «пришиють» їм нацизм і фашизм. сесія ООН он вже прийняла резолюцію «Борьба с героизацией нацизма, ксенофобией и другими видами расовой дискриминации» проти якої проголосувало… аж три країни разом з Україною. Проект подала Росія, от вам і думайте, кого весь світ підтримує. Потім, ті, кому вони свідомо чи ні слугували їх однозначно «кинуть». Гросмейстери настільки самовпевнені, що і сценарії не переписують. І коли «спектакль» відбувається в режимі «реального часу», це дуже цікаво спостерігати. Шкода, що не усі це бачать, бо все залежить від світогляду. Наприклад, у жаби в болоті одне бачення світу, а у меліоратора – зовсім інше.
От гадають, що Пушкін, Достоєвський, Єсенін, Толстой написали б про сучасну ситуацію. Навіщо його гадати, «патріотам» до них далеко. Краще почитати, що вони писали. Вони ж мислили не своїм тином та фрагментами історії, а глобально, і бачили – на століття вперед. От вам, для прикладу, що писав О. Пушкін: «Славянские ль ручьи сольются в русском море? Оно ль иссякнет? Вот вопрос.».
А от Ф. Достоєвський: «Предвидится страшная, колоссальная стихийная революция, которая потрясет все царства мира сего. ». Це, про ту революцію. А от, про сьогодення: «Пред кем поклоняться, кому вручить совесть и каким образом соединиться всем в общий и согласный муравейник, ибо потребность всемирного соединения есть третье и последнее мучение людей». Зараз це називається глобалізація і від неї ніде не подітись. Питання лише в тім, під якими прапорами вона буде і по яким правилам.. «Патріоти», як і належить за сценарієм, поступають, як в 41 му. Вони за глобалізацію під «звьоздами» ротшільдів, хоч проти «звьозд» борються. Що далі буде, важко судити, але, якщо по Достоєвському, то: «Получая от нас хлебы, конечно, они ясно будут видеть, что мы их же хлебы, их же руками добытые, берем у них, чтобы им же раздать, …Тогда мы дадим им тихое, смиренное счастье, счастье слабосильних существ, какими они и созданы». Оце до такого нас ведуть. Росія коритися не хоче. Ізза цього і весь сир бір. І буде він тепер, аж до Армагедону, якщо по Біблії. В цікавий час живемо, шановні. Сепаратисти тут взагалі ні при чім.
А от, що писав С.Єсенін про війну: «Война «до конца», «до победы». И ту же сермяжную рать Прохвосты и дармоеды Сгоняли на фронт умирать …За то, что какая то мразь Бросает солдату калеке П’ятак или гривиник в грязь». Все таки майстри слова були, хоч і москалі. Правда? Л. Толстого чіпати не будемо, бо доберемось аж до масонів і християнства.
Ви запитайте будь¬якого «патріота» і він вам скаже, що історія повторюється. Хоча насправді її крутять. Наприклад, Йосип Скарбовський, член спілки письменників Ізраїлю писав: «И крутят вновь историю по кругу…». Але, чи «крутять», чи «повторюється», навіщо на граблі наступати? Зараз відбувається те, що не зробили у 17 му і в 41 му. Не випадково М. Горбачов, свою доповідь до 70 ї річниці революції назвав: «Перестройка. Революция продолжается». Так що «процесс пошел».«Патріоти» ж думають, що то вони щось вибороли і засуджуючи революцію і «валяючи» Леніна… продовжують справу «світової революції». Складнувато? Захочете, розберетеся. Простіше не виходить. Запитаєте: що робити? Конкретику сценаристів ніхто не знає, тому потрібно, як на мене, нікуди не встрявати і зберігати головне: життя українців і їх землю. А що роблять «патріоти» і наша «еліта»?
Критики обійшли мовчанкою слова Тараса із його передмови до «Гайдамаків»: «… Як згадаєш, що ми одної матері діти, що всі ми слов’яни..». Чому ці слова із сучасних Кобзарів вилучили? Хто це зробив? Часом не ті, що понаписували історії, які, як пишуть критики, в Криму спалюють. Палити книжки, то, звісно, дикість, будь то в РФ, в Німеччині, чи ще де. А от як щодо нищення пам’ятників? «Обписувати» церкви, також не варто, хто б і як до них не ставився.
Дорікають мені ностальгією. Але, раніше було краще хоча б тому, що, як мінімум, була стабільність. І ніхто й не підозрює, що ностальгія є і в «оплоті демократії». От, наприклад, що пише американський політолог Джордж Фрідман у книзі «Следующие 100 лет. Прогноз событий XXI века»: «Мы испытываем глубокую ностальгию по 50 м годам XX в., когда все было проще». В цій книзі є багато цікавого. Наприклад: «В Америку нельзя было вторгнуться, а она могла вторгаться в другие страны, когда бы и как того ни пожелала… Это страна, которая в 1944–1945 гг. одновременно вторглась в Европу и Японию. Ее военные силы взяли под контроль оба океана и сохраняют этот контроль по сей день…». А «патріоти» кажуть, що Сталін війну розв’язав. «Если обойтись без риторики, сохранение мира в Евразии не является одним из первостепенных интересов Соединенных Штатов. Они также не заинтересованы в том, чтобы полностью выиграть войну… Цель США в этих конфликтах – просто чинить препятствия определенной стране или дестабилизировать ситуацию в регионе, а не наводить порядок…». Ну і як вам? А «патріоти» сподіваються, що їх «обами» врятують. Вибачте за цитати, але ж цікаво: «… Сфера интересов США охватывает весь мир, поэтому они ввязываются в многочисленные конфликты в разных уголках планеты. Такие столкновения не имеют для них решающего значения, но для стран, входящих в американскую сферу интересов, любое подобное вмешательство носит судьбоносный характер… Российские руководители видели в событиях на Украине попытку США сделать Украину членом НАТО и тем самым «подготовить почву» для будущего распада России. Откровенно говоря, в этой точке зрения есть немалая доля правды… Если бы Западу удалось установить контроль над Украиной, Россию уже ничто не защищало бы от нападения». Щось заплутався я з агресорами. Схоже, що нас підговорили вполювати непокірного ведмедя, який «відбився від рук». Потім, нас, як і належить, «кинуть», чи вже «кинули». І хто у цьому винен?
Р.S.: От приводять критики слова «людини поважного віку»: «Мені тяжко в мої роки озиратися назад і бачити, що ми так нічого й не збудували. І замість того, щоб будувати, ми постійно боремося з минулим». А далі пояснюють: «Минуле дійсно нависло над нами зловісною хмарою і не пускає в майбутнє». Дійсно, з хворої голови на здорову. Це ж вони тільки те й роблять, що борються з минулим і нічого розумнішого не можуть, як валяти пам’ятники. А раніше будували. Саме за часів СРСР збудовано майже все, що маємо. І мало хто знає, що пам’ятник Тарасу у Каневі збудовано при Сталіну. Скажуть, що я придумую. Предки, мабуть, припускали, що «правнуки погані» від усього відрікатися будуть, тому пророче пісню написали: «Стоят дворцы, стоят вокзалы. И заводские корпуса, …. Могу назвать вам адреса». Вам назвати адреси? Чи може й самі, вибачте, очі продерете? Кому тільки тепер все належить?
Додати коментар