Блог: Блог Валерія Коробчинського
Автор: Realist
«Гаряча дискусія в стінах райради», так називалася стаття в «ЕХО» №13. Вона й спонукала до нижче написаного. Йшлося в ній про дискусію в райраді, щодо так званої адміністративної реформи. Аби вникнути в тему, довелося знайти закон «Про добровільне об’єднання громад» і почитати. Сама його назва говорить про те, що об’єднання громад - добровільні. Тож, якщо громади такого об’єднання не бажають, то і дискутувати ні про що. Питання повинно стояти лише про те, чи захочемо ми піти в ті об’єднання. Ясно, що комісари, які вкотре прийшли до влади, нічого нового не винаходять. Вони завжди робили об’єднання, начебто громади, наприклад, «совєти», колгоспи. Так простіше ні за що не відповідаючи вирішувати свої питання. «Громада рішила» і крапка. Візьміть і почитайте статут колгоспу, там сказано, що це добровільні об’єднання селян. А сучасні так звані патріоти, які з азартом рекламують об’єднання територіальних громад чомусь будуть вам розповідати, що в колгосп людей заганяли. Часом не так, як зараз в об’єднання громад?
Тут вони обуряться не на жарт. Скажуть, що то було давно, у совковій імперії. Зараз у нас апофеоз демократії. Чого його рівняти грішне з праведним.
Хтось би сперечався, а я змовчу. Зверну лише увагу на те, що з прочитаного виходить - об’єднання, які пропонують нам створювати, аж ніяк не добровільні. Як, наприклад, розуміти отаке: «Так, у межах сьогоднішнього Кобеляцького району МАЮТЬ БУТИ СТВОРЕНІ чотири нових громади. Їх центрами будуть Кобеляки, Білики, Дашківка та Озера. Круто?! Ти, Мотре, як хочеш, а підеш заміж за Петра. Завтра, щоб і заяву віднесли до сільради про ваше добровільне бажання одружитися. Отака от любов, вибачаюсь, добровільність і демократія. І наш люд настільки вже затуркали оцими демократичними маразмами, що народ начисто втратив здоровий глузд і здатність адекватно сприймати дійсність. Ми вже визріли до того, що нам можна всерйоз виносити на обговорення питання про те в якого кольору штанах ходити на сесії райради, аби бути патріотом. Тих, хто прийде на засідання сесії в штанах чи спідниці іншого кольору, потрібно люструвати, шельмувати і оголошувати, наприклад, схильним до сепаратизму чи тероризму. Головне, щоб дискусія йшла, щоб демократії і плюралізму більше було. Яка від цього користь? Та яка різниця, мова не про користь, а про демократію. Хіба є щось важливіше від демократії? Немає. Демократія понад усе. Якщо навіть ви впадете до прірви - не так страшно. Головне, що ви той шлях вибрали демократично. І нічого, що перед тим вибором вам його однозначно визначили. Навіть кроки намалювали. Потім ще й запропонували обов’язково обговорити маршрут, який приведе вас… у прірву. Приблизно така схема виходить, якщо здоровим глуздом керуватися. Але головне, на мій погляд, у цій темі інше. Не на часі вона, та реформа. Все це нагадує дискусію серед пасажирів «Титаніка» про те, якого кольору занавіски почепити у каютах перед тим як корабель потоне. Мовби вкрай важливо зробити це до погибелі і не забивати голову сторонніми думками. Якщо ви будете думати про свій порятунок, а не про колір занавісок, то ви чого доброго і втопитесь з занавісками не того кольору. А ще гірше, якщо врятуєтесь. І якщо в цей час капітан накаже спускати на воду шлюпки, то він буде, у вашому розумінні, якимсь потворним тоталітаристом, антигуманістом, антидемократом і т.п.
Пишу це для того, аби хоч хтось зрозумів, що зараз першочерговим завданням повинно бути припинення війни, збереження життя народу і української землі. А вже потім, коли все наладиться, можна і про реформи подискутувати. Чомусь здається, що ці реформи спрямовані на розв’язання якихось невідомих нам проблем. Не наших проблем.
РS: Недавно переглядав радянський фільм «Кін-Дза-Дза». В ньому є про те, як на іншій планеті, прибулим туди землянам добровільно-примусово запропонували вставити у носа дзвіночки, бо «так на всій планеті». Так от і нашим гейінтеграторам і реформаторам потрібно спочатку запропонувати дзвіночки в носа повставляти, а вже потім про щось думати. Воно із дзвіночком буде краще думатись. Та й видно буде відразу хто є хто. Із дзвіночком в носі, значить депутат. Тоді всі перед ним повинні ставати в певну позу, і казати «Ку», якщо по фільмові.