Територіальні громади

Блог: Блог Валерія Коробчинського

Автор: Realist

«Гаряча дискусія в стінах райради»,  так називалася стаття в «ЕХО» №13. Вона й спонукала до нижче написаного.  Йшлося в ній про дискусію в райраді, щодо так званої адміністративної реформи. Аби вникнути в тему, довелося знайти  закон «Про добровільне об’єднання громад» і почитати. Сама його назва говорить про те, що об’єднання громад - добровільні. Тож, якщо громади такого об’єднання не бажають, то і дискутувати ні про що. Питання повинно стояти лише про те, чи захочемо ми піти в ті об’єднання. Ясно, що комісари, які вкотре прийшли до влади, нічого нового не винаходять. Вони завжди робили об’єднання, начебто громади,  наприклад, «совєти», колгоспи.  Так простіше ні за що не відповідаючи вирішувати свої  питання. «Громада рішила» і  крапка.  Візьміть і почитайте статут колгоспу, там сказано, що це   добровільні об’єднання селян. А сучасні так звані патріоти, які з азартом рекламують об’єднання територіальних громад чомусь будуть вам розповідати, що в колгосп людей заганяли.  Часом не так, як зараз в об’єднання громад?

Тут вони обуряться не на жарт. Скажуть, що то  було давно, у совковій імперії. Зараз у нас апофеоз демократії. Чого його рівняти грішне з праведним.

Хтось би сперечався, а я змовчу.  Зверну лише увагу на те, що з  прочитаного виходить - об’єднання,  які пропонують нам створювати, аж ніяк не добровільні. Як, наприклад, розуміти отаке: «Так, у межах сьогоднішнього Кобеляцького району МАЮТЬ БУТИ СТВОРЕНІ чотири нових громади. Їх центрами будуть Кобеляки, Білики, Дашківка та Озера. Круто?! Ти, Мотре, як хочеш, а підеш заміж за Петра. Завтра, щоб і заяву віднесли до сільради про ваше добровільне бажання одружитися. Отака от любов, вибачаюсь, добровільність і демократія. І наш люд настільки вже затуркали  оцими демократичними маразмами, що народ начисто втратив здоровий глузд і здатність адекватно сприймати дійсність. Ми вже визріли до того, що нам можна всерйоз виносити на обговорення питання про те  в якого кольору штанах   ходити на сесії райради, аби бути патріотом. Тих, хто прийде  на засідання сесії  в штанах чи спідниці іншого кольору, потрібно люструвати, шельмувати і оголошувати, наприклад, схильним до  сепаратизму чи тероризму. Головне, щоб дискусія йшла, щоб демократії і плюралізму більше було. Яка від цього користь? Та яка різниця, мова   не про користь, а про демократію. Хіба є щось важливіше від демократії? Немає. Демократія понад усе.  Якщо навіть ви впадете до прірви -  не так страшно. Головне, що ви той шлях вибрали демократично. І нічого, що  перед тим вибором вам його однозначно визначили. Навіть кроки намалювали. Потім  ще й запропонували обов’язково обговорити маршрут, який приведе вас… у прірву. Приблизно така схема виходить, якщо здоровим глуздом керуватися. Але головне, на мій погляд, у цій темі інше. Не на часі вона, та реформа.  Все це нагадує дискусію серед пасажирів «Титаніка» про те, якого кольору занавіски почепити у каютах перед тим  як корабель потоне. Мовби вкрай важливо  зробити це  до погибелі і не забивати голову сторонніми думками. Якщо ви будете думати про свій порятунок, а не про колір занавісок, то ви чого доброго і втопитесь з занавісками не того кольору.  А ще гірше, якщо  врятуєтесь.  І якщо в цей час  капітан накаже  спускати на воду шлюпки, то він буде, у вашому розумінні, якимсь потворним тоталітаристом, антигуманістом, антидемократом і т.п.

Пишу це  для того, аби хоч хтось зрозумів, що  зараз першочерговим завданням повинно бути припинення війни, збереження життя народу і української землі.  А вже потім, коли все наладиться, можна і про реформи подискутувати.  Чомусь здається, що ці реформи спрямовані на  розв’язання якихось невідомих нам проблем. Не наших проблем.

 

РS: Недавно переглядав   радянський фільм «Кін-Дза-Дза». В ньому є про те, як на іншій планеті, прибулим туди землянам  добровільно-примусово запропонували вставити у носа дзвіночки, бо «так на всій планеті». Так от і нашим гейінтеграторам і реформаторам потрібно спочатку запропонувати дзвіночки в носа повставляти, а вже потім про щось думати. Воно із дзвіночком буде краще думатись. Та й видно буде відразу хто є хто. Із дзвіночком в носі, значить депутат. Тоді всі перед ним повинні ставати в певну позу, і казати «Ку», якщо по фільмові.

6 квітня 2015, 11:22 | Блог: Блог Валерія Коробчинського

Інші записи автора


1. waspas / 28 липня 2020, 23:27 Цитувати
Согласен полностью с автором

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.