Блог: Аналітичний дворік
Автор: dvorikmisha
Знаєте, що таке цинізм?
20 лютого на передовій, поблизу Кримського на Луганщині загинула Сабіна Галицька, військовий медик 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, якій було всього 23 роки. Вона загинула внаслідок попадання протитанкової керованої ракети по броньованому транспорту…
Але ні, зараз мова не про дії сепаратистів. Загибель Сабіни викликає почуття болю та журби – це війна, як би страшно це не звучало.
А тепер – про цинізм.
«Ми отримали повідомлення про те, що 23-річного українського медика було вбито, коли вона намагалася надати допомогу мирним жителям поблизу лінії зіткнення. Інцидент нагадує нам про продовження конфлікту у Східній частині України, а також про те, що мирним жителям і тим, хто надає їм допомогу, загрожує небезпека кожного дня. Росія неодноразово демонструвала, що може зупинити насилля, якщо захоче цього. США знову закликають Росію наказати своїм підручним силам реалізувати повне припинення вогню, вивести війська та важке озброєння зі Східної України та погодитися на миротворчу місію ООН».
Це заявила прес-секретар Держдепу США Хізер Науерт на брифінгу для преси 22 лютого, приділивши близько двох (!) хвилин війні на Донбасі із 48 хвилин всього засідання… При цьому половина з цих двох хвилин була присвячена заходам за участі Порошенко та інших представників влади – так, тих самих, що проголосували проти денонсації договору про дружбу, співпрацю та партнерство.
От і весь цинізм.
Проте, якщо про цинізм наших владних сил вже набридло говорити, то цинізм Держдепу вартий уваги через свою витонченість.
Просто подумайте – «Інцидент нагадує нам про продовження конфлікту…». Та в нас там кожного дня хтось гине! Скільки молодих хлопців загинуло лише у січні?!
Згадали! І «закликали…»
Звісно, це буде «дієвіше», ніж «висловили занепокоєність»!
До речі, мало хто помітив, що сталося ще одне тихе й непомітне, але страшне за своєю сутністю явище, що раніше здавалося нереальним: кілька тижнів тому тривалість війни на Донбасі перевищила тривалість війни із німецьким окупантом!
І кінця цій війні не видно…
Психологічно знищене ціле покоління молодих людей – усі, хто побували там. Та й не тільки молоді. Серед тих, хто воював, на «гражданці» лютує «донбаський синдром» – і він масштабніший та страшніший за давно пережитий «афганський». Люди просто втрачають людську подобу. На передовій кількість самогубств жахає. Як і пияцтво, як і наркоманія. Небойові втрати вже сягнули і перевищили 10 тисяч осіб!
З'явився величезний прошарок «дітей війни». Ким вони виростуть?
Та війна триває.
Не робиться жодних реальних кроків для її завершення – ані мирних переговорів, ані силового рішення. Україна ніби знаходиться під вишуканими у своїй жорстокості тортурами, що час від часу перериваються кривавими ударами!
Але для США та Заходу є лише «нагадування про продовження конфлікту», якому можна приділити хвилину уваги раз на кілька місяців. І обіцянки поставити озброєння з обмовкою «не для використання на передовій» (як з ПТРК Javelin), хоча курдам та сирійській опозиції вже 7 років все постачається справно та без ніяких обмовок.
Тим часом в очікуванні цих поставок (як і підтримки) командування кидає наших воїнів у безглузді авантюри – як то займання пустих сіл у «сірій зоні», ближче до бойовиків. А потім – кількість загиблих від снайперського вогню «безпрецедентно» (за виразами деяких ЗМІ) зростає.
А з боку США лише – «Інцидент нагадує нам про продовження конфлікту», та «скорбота» по людині, про чию загибель вони випадково дізналися з Твіттера.
Оце і є цинізм…