Безцінні українки

Колонка редактора
Куди тільки не заносить українців на заробітки! І явно не від солодкого життя на батьківщині. Їдуть, летять, пливуть наші співвітчизники у пошуках заробітку та кращого життя. За словами подруги, що чотири роки пропрацювала покоївкою в однієї бабусі з Неаполя, українців у Італії дуже цінять. Точніше, українок. Вони мають невичерпний заряд енергії, що дозволяє використовувати їх працю цілодобово: приберуть, їсти приготують, за дитиною доглянуть — просто безцінні. Проте в українок, на думку італійок, є один недолік — надто вже вони гарні. Коли заробітчанка приходить працювати в італійську родину, господарка одразу проводить інструктаж: «Спідницю вище колін не одягати, з чоловіками не говорити, не посміхатись…». Однак навіть ці суворі заборони не допомагають «знешкодити» світлошкірих красунь. Українки, які не витримують тяжкої праці, часто стають утриманками італійців. Одружені іноземці знімають дівчині квартиру, дають якісь кошти і навідують її кілька разів на місяць. Таких жінок в Італії багато. Назвати їх повіями важко, оскільки вони продають себе лише одному «користувачу». Навіщо вони це роблять? Дехто з них говорить, щоб не повертатися на Україну і не ставати тією ж рабинею якомусь чоловікові-алкоголіку, але задарма. А там — дороге вино, яскраве життя…
Італійські чоловіки помічають українок на вулицях по світлій шкірі та вроді. Згадуваній подрузі вже кілька разів робили непристойні пропозиції. Вона відмовлялася. Одного разу на автобусній зупинці до неї пристав дідуган. Коли вона поцікавилася, чи не соромно чіплятися до дівчини, яка йому у внучки годиться, старезний Казанова швидко зник з поля зору.
Тим часом більшість італійок живуть нудно. Вони не працюють, вдома пораються покоївки, з дітьми — няні. Заможним жінкам залишається лише відвідувати театри та ресторани, ходити за покупками в елітні магазини. Велика зарплатня чоловіка дозволяє їм це робити. В старості італійки теж не бідують: якщо чоловік помирає, його пенсію продовжує отримувати дружина. У дев’яносто років вони виглядають так, як українки — в шістдесят. Це при тому, що майже кожна італійка все життя палить. Тут можна провести паралель із жінками, які досі проживають на Україні. Їм планують підвищити пенсійний вік з 55 до 60 років… Вдома вони часто все роблять самотужки, і дітей виховують самі. Якщо жінку помітять з цигаркою, сім разів осудять. А театри, зазвичай, вони бачать лише в снах. Ніхто не знає, скільки ще мине часу, доки безцінних українок почнуть цінувати на Батьківщині. Та й чи почнуть…

Подобається    0