Аборт: убивство ненародженої дитини…
…Помирала нестара жінка. Хвороба підкосила її, коли вона розраховувала прожити ще років тридцять. Що вона побачила, покинувши тіло? Два хлопчики стояли неподалік і дивилися їй в очі. Не дай Бог комусь зустріти такий погляд. Це були її діти. Діти, яких не було.
Під час аборту дитина кричить і намагається втекти
Понад десять років тому американський лікар Бернард Натансон зняв фільм “Німий крик”. Це документальний відеозапис абортування 12‑тижневого малюка. У лоні матері, яка зважилася на аборт, живе дитя послідовно розривають, четвертують, розчавлюють холодні стальні інструменти.
Спочатку на екрані з’являється картинка. Ось голова дитини, ось її тільце. Маленька ручка тягнеться до ротика. На зображенні можна побачити не лише ротик, очі, носик, але навіть те, що голівка заповнена мозком. Біля самого низу екрана розмістилися маленькі ніжки. Сердечко б’ється рівно — 140 ударів на хвилину. Час від часу дитятко трішки змінює своє положення. Усі його рухи спокійні: воно відчуває затишок і безпеку. Раптом на екрані з’являється зловіща тінь — це вакуум-кюретка (спеціальний інструмент, приєднаний через вакуумну трубку до електронасоса). Вона повільно і невмолимо наближається до дитини, яка вже відчуває небезпеку: намагається відсунутися від чужорідного тіла, в її активних, але зовсім безпомічних рухах з’являється панічний страх. Вакуум-кюретка нащупує дитину. Збудження і жах у неї досягають апогею. Її маленький ротик розкривається в німому крику. В останньому пориві відчаю вона беззахисно відсовується в ліву частину матки. Серце б’ється все швидше і швидше: 200 ударів на хвилину. Плодовий міхур розривають, утробні води, які були її затишним теплим світом, швидко зникають. Кюретка безжалісним шулікою впивається в тільце дитини і буквально відриває його від крихітної голівки. Тепер усе… Через секунду лікар вводить аборцанг. Він міцно охоплює маленьку голівку. Слабенькі кісточки маленького черепа розчавлюються і розплющуються в одну мить. Те, що кілька хвилин тому було голівкою, видаляється. Тепер на екрані видно лише шматки тканин і осколки — усе, що залишилося від крихітної і безпомічної людської істоти. Описане вище — це так званий аборт, що вважається найбільш “гуманною” операцією подібного роду.
Цей фільм жахнув світ. Однак, на жаль, таке страшне явище, як убивство беззахисних істот в утробі, не зникає.
У Росії лише два відсотки жінок ніколи не робили аборти. В Україні щороку через аборти не народжується близько 300 тисяч дітей. Вдумайтеся: 300 тисяч дітей у відчаї волають німим криком про помилування. І залишаються непочутими.
Ембріон в утробі — це унікальний і неповторний індивід
“Це ще не людина. Лише ембріон, який нічого не відчуває”. Такими думками виправдовують свій вчинок жінки, які відважилися на аборт. Наука сьогодні доводить протилежне. Ось що пише професор кафедри ембріології біологічного факультету МДУ Д. В. Попов. “Чим починається людське життя? Визріла яйцеклітина, потрапляючи у фаллопієву трубу і повільно опускаючись нею протягом кількох днів у матку, зустрічається зі сперматозоїдом. Його ядро проникає всередину, і після складного руху всередині яйцеклітини її ядро, що містить генетичну інформацію, взяту матір’ю від своїх батьків, і ядро сперматозоїда, що містить інформацію, взяту батьком від своїх батьків, зливаються в єдине і утворюють ядро (зиготу) з подвійним набором хромосом, яке містить комбінований генетичний матеріал. З цього моменту ми не лише вправі говорити про те, що маємо справу з окремим організмом, але просто зобов’язані не вважати по-іншому. Цей організм має унікальну, індивідуальну, притаманну лише йому одному на земній кулі генетику. За теорією ймовірності, двох генетично однакових організмів бути не може.
Висловлюється думка, що ембріон є частиною тіла матері. Це не так з багатьох причин. По-перше, генетично він відмінний від матері. По-друге, плацента не вростає в стінку матки матері — існує плацентарний бар’єр, який не дає змоги більшості захворювань матері проникнути через нього, і зараження дитини зазвичай трапляється лише з моменту пологів. Кров матері не може проникнути всередину ембріона. За її складом і групою, за генетикою кожної клітинки свого тіла ембріон відрізняється від матері. Мати гріє його, захищає, виводить вуглекислий газ, дає кисень і складові «цеглинки», з яких будуть складатися його білки. А ось складати їх у кожній своїй клітинці він буде за власною неповторною генетичною програмою.
Чи є штучне переривання вагітності вбивством? Так, хоча непосвяченій людині може здаватися, що ця крихітна істота, яка на початковій стадії свого розвитку менша за голівку булавки, ще не живе, що вона не думає, в ній не має тих рис, що з’являться згодом. Але що може змінитися опісля, протягом її життя? Дуже небагато. Може змінитися її зріст, колір її шкіри, маса мускулатури. Але найголовніше — її генетична суть — залишиться незмінною”.
Убиваючи дитину, жінка вбиває й себе
Разом з убивством дитини відбувається й убивство здоров’я жінки. Скотт Соммервіль стверджує, що медики довели зв’язок абортів з раком молочної залози. Це захворювання поширюється дуже швидко, що стало загадкою для вчених. Медичні дослідження показали, що причиною зростання захворюваності може бути аборт. Вагітність жінки зумовлює гормональні зміни, які, в свою чергу, змінюють структуру її грудей. Естроген та інші гормони наповнюють організм матері. Під їхнім впливом клітини груді потужно ростуть. Мережа молочних проток починає розвиватися, щоб потім перетворитися в справжні молочні залози. У цей час клітини найчутливіші до впливу деяких чинників, що спричиняють рак. Передчасне припинення вагітності залишає мільйони клітин грудей призупиненими в розвитку, в перехідному стані. У такому вигляді вони мають надзвичайно високий ризик перетворення на ракові.
Наслідки від переривання вагітності справді всеруйнівні. Організм жінки відчуває шок. Усі органи і системи, які налаштувалися на розвиток ембріона, після його видалення відчувають “розгубленість”. Настає дисбаланс гормональної, імунної, нирково‑печінкової функцій, регуляції артеріального тиску, об’єму циркулюючої крові. Жінка стає роздратованою, погіршується сон, підвищується втомлюваність. Це означає, що виникає “ідеальний стан” для розвитку інфекційних хвороб та запальних процесів. Наслідком запалення придатків найчастіше стає непрохідність труб. Жінка не застрахована від позаматкової вагітності чи безплідності.
Після смерті батьки зустрічаються з душами вбитих ними дітей
Це короткий опис суто фізичних змін у фізичному тілі жінки. Проте існують ще духовні й енергетичні. “Жінка, що зробила викидень, є вбивцею і дасть відповідь перед Богом, бо зародок в утробі є живою істотою, яка перебуває на попечительстві у Господа”, — писав апологет ІІ століття Афінагор. Святитель Іван Золотоуст називав жінок, що роблять аборт, гіршими за вбивць.
Учення церкви сьогодні повністю підтверджене сучасними фізичними дослідженнями. Про це розповідають російські вчені В. Ю. Тихоплав і Т. С. Тихоплав у своїй книзі “Фізика віри”, яка стала бестселером. За допомогою апаратури науковці виявили, що під час убивства відбувається енергоінформаційний зрив: від людини відділяється фантом його генетичного апарату. Він ушкоджує генетичний апарат убивці (мстить), спричиняючи в нього психосоматичні розлади. Якщо його не замучать хвороби тіла, то буде загрожувати божевілля й самогубство. Виявляється, що вбивця наражає на виродження і свій рід. Його ушкоджений генетичний апарат продукуватиме собі подібних. Не менш страшний злочин за людиновбивство — аборт. Багато хто знає, що таке фантомний біль: ногу відрізали, але в негоду місце продовжує боліти, наче там усе ще є хвора кінцівка. Виявляється, дещо подібне відбувається, коли вбивають дитину в утробі матері. Фантом убитого ембріона залишається в матці, хоч як би його вичищали. Біологічна активність цього фантома така велика, що він ушкоджує генетичний апарат жінки, а далі й чоловіка, який матиме з нею фізичну близькість. Хоча через сорок днів щільний каркас фантома розпадається, цього часу достатньо, щоб у матці утворилася хвильова (енергетична) рана, яка, на відміну від тілесної, не заживає.
Якщо жінка знову зачне і зародок прикріпиться до хворого місця, то її дитина буде приречена на тяжку хворобу і передчасну смерть. Навіть, якщо їй пощастить і зародок прикріпиться до здорового місця, все одно буде відчувати руйнівну дію, тільки слабшу. “Фантом немовляти постійно буде скаржитися матері на свою нещасну долю, — каже академік Горяєв, — розповідати про неї своїм молодшим братам і сестрам, батьку чи іншим чоловікам, які його “відвідають”. Тільки свої промови він виголошуватиме мовою генетичних кодів, які спричинюють розлади тіла і душі всіх, хто їх чує”. Наслідки аборту значно сильніші за дію на фізичне тіло. Адже плід — це вмістилище для Духа, Душі, яка опікує його, очікуючи свого втілення у фізичному тілі.
Далі в книзі “Фізика віри” наводиться дивовижна історія. Молода вагітна жінка розлучалася з чоловіком. Уявляючи, які труднощі очікують її, відважилася на аборт. Перед операцією їй приснився сон: ніби зранку вона вже збирається до лікаря і заглядає на хвилинку до своєї кімнати. У потоці сонячного світла, що лилося з вікна, стояла тоненька струнка дівчина в усьому білому. Тендітна, майже прозора, вона, молитовно склавши руки на грудях, дивилася на жінку. З її великих очей текли сльози. І стільки горя, відчаю було на її обличчі, що жінка, прокинувшись, вирішила: “Не піду”. Народилася дівчинка, яку назвали Вірою.
Минуло сімнадцять років. Вірочка, збираючись на випускний бал, красива, тендітна, крутилася біля дзеркала. Мати заглянула в кімнату й мало не зомліла: в потоці сонячного світла, що лилося з великого вікна, стояла та сама тендітна, тоненька дівчина, вся в білому, але зі щасливими очима. Їй стало зле. Донька помітила це, підбігла, посадила на стілець, і тут мати розповіла все: “Донечко! Це ж душа твоя приходила до мене. Яке щастя, що я не загубила її”.
Під час аборту дитина кричить і намагається втекти
Понад десять років тому американський лікар Бернард Натансон зняв фільм “Німий крик”. Це документальний відеозапис абортування 12‑тижневого малюка. У лоні матері, яка зважилася на аборт, живе дитя послідовно розривають, четвертують, розчавлюють холодні стальні інструменти.
Спочатку на екрані з’являється картинка. Ось голова дитини, ось її тільце. Маленька ручка тягнеться до ротика. На зображенні можна побачити не лише ротик, очі, носик, але навіть те, що голівка заповнена мозком. Біля самого низу екрана розмістилися маленькі ніжки. Сердечко б’ється рівно — 140 ударів на хвилину. Час від часу дитятко трішки змінює своє положення. Усі його рухи спокійні: воно відчуває затишок і безпеку. Раптом на екрані з’являється зловіща тінь — це вакуум-кюретка (спеціальний інструмент, приєднаний через вакуумну трубку до електронасоса). Вона повільно і невмолимо наближається до дитини, яка вже відчуває небезпеку: намагається відсунутися від чужорідного тіла, в її активних, але зовсім безпомічних рухах з’являється панічний страх. Вакуум-кюретка нащупує дитину. Збудження і жах у неї досягають апогею. Її маленький ротик розкривається в німому крику. В останньому пориві відчаю вона беззахисно відсовується в ліву частину матки. Серце б’ється все швидше і швидше: 200 ударів на хвилину. Плодовий міхур розривають, утробні води, які були її затишним теплим світом, швидко зникають. Кюретка безжалісним шулікою впивається в тільце дитини і буквально відриває його від крихітної голівки. Тепер усе… Через секунду лікар вводить аборцанг. Він міцно охоплює маленьку голівку. Слабенькі кісточки маленького черепа розчавлюються і розплющуються в одну мить. Те, що кілька хвилин тому було голівкою, видаляється. Тепер на екрані видно лише шматки тканин і осколки — усе, що залишилося від крихітної і безпомічної людської істоти. Описане вище — це так званий аборт, що вважається найбільш “гуманною” операцією подібного роду.
Цей фільм жахнув світ. Однак, на жаль, таке страшне явище, як убивство беззахисних істот в утробі, не зникає.
У Росії лише два відсотки жінок ніколи не робили аборти. В Україні щороку через аборти не народжується близько 300 тисяч дітей. Вдумайтеся: 300 тисяч дітей у відчаї волають німим криком про помилування. І залишаються непочутими.
Ембріон в утробі — це унікальний і неповторний індивід
“Це ще не людина. Лише ембріон, який нічого не відчуває”. Такими думками виправдовують свій вчинок жінки, які відважилися на аборт. Наука сьогодні доводить протилежне. Ось що пише професор кафедри ембріології біологічного факультету МДУ Д. В. Попов. “Чим починається людське життя? Визріла яйцеклітина, потрапляючи у фаллопієву трубу і повільно опускаючись нею протягом кількох днів у матку, зустрічається зі сперматозоїдом. Його ядро проникає всередину, і після складного руху всередині яйцеклітини її ядро, що містить генетичну інформацію, взяту матір’ю від своїх батьків, і ядро сперматозоїда, що містить інформацію, взяту батьком від своїх батьків, зливаються в єдине і утворюють ядро (зиготу) з подвійним набором хромосом, яке містить комбінований генетичний матеріал. З цього моменту ми не лише вправі говорити про те, що маємо справу з окремим організмом, але просто зобов’язані не вважати по-іншому. Цей організм має унікальну, індивідуальну, притаманну лише йому одному на земній кулі генетику. За теорією ймовірності, двох генетично однакових організмів бути не може.
Висловлюється думка, що ембріон є частиною тіла матері. Це не так з багатьох причин. По-перше, генетично він відмінний від матері. По-друге, плацента не вростає в стінку матки матері — існує плацентарний бар’єр, який не дає змоги більшості захворювань матері проникнути через нього, і зараження дитини зазвичай трапляється лише з моменту пологів. Кров матері не може проникнути всередину ембріона. За її складом і групою, за генетикою кожної клітинки свого тіла ембріон відрізняється від матері. Мати гріє його, захищає, виводить вуглекислий газ, дає кисень і складові «цеглинки», з яких будуть складатися його білки. А ось складати їх у кожній своїй клітинці він буде за власною неповторною генетичною програмою.
Чи є штучне переривання вагітності вбивством? Так, хоча непосвяченій людині може здаватися, що ця крихітна істота, яка на початковій стадії свого розвитку менша за голівку булавки, ще не живе, що вона не думає, в ній не має тих рис, що з’являться згодом. Але що може змінитися опісля, протягом її життя? Дуже небагато. Може змінитися її зріст, колір її шкіри, маса мускулатури. Але найголовніше — її генетична суть — залишиться незмінною”.
Убиваючи дитину, жінка вбиває й себе
Разом з убивством дитини відбувається й убивство здоров’я жінки. Скотт Соммервіль стверджує, що медики довели зв’язок абортів з раком молочної залози. Це захворювання поширюється дуже швидко, що стало загадкою для вчених. Медичні дослідження показали, що причиною зростання захворюваності може бути аборт. Вагітність жінки зумовлює гормональні зміни, які, в свою чергу, змінюють структуру її грудей. Естроген та інші гормони наповнюють організм матері. Під їхнім впливом клітини груді потужно ростуть. Мережа молочних проток починає розвиватися, щоб потім перетворитися в справжні молочні залози. У цей час клітини найчутливіші до впливу деяких чинників, що спричиняють рак. Передчасне припинення вагітності залишає мільйони клітин грудей призупиненими в розвитку, в перехідному стані. У такому вигляді вони мають надзвичайно високий ризик перетворення на ракові.
Наслідки від переривання вагітності справді всеруйнівні. Організм жінки відчуває шок. Усі органи і системи, які налаштувалися на розвиток ембріона, після його видалення відчувають “розгубленість”. Настає дисбаланс гормональної, імунної, нирково‑печінкової функцій, регуляції артеріального тиску, об’єму циркулюючої крові. Жінка стає роздратованою, погіршується сон, підвищується втомлюваність. Це означає, що виникає “ідеальний стан” для розвитку інфекційних хвороб та запальних процесів. Наслідком запалення придатків найчастіше стає непрохідність труб. Жінка не застрахована від позаматкової вагітності чи безплідності.
Після смерті батьки зустрічаються з душами вбитих ними дітей
Це короткий опис суто фізичних змін у фізичному тілі жінки. Проте існують ще духовні й енергетичні. “Жінка, що зробила викидень, є вбивцею і дасть відповідь перед Богом, бо зародок в утробі є живою істотою, яка перебуває на попечительстві у Господа”, — писав апологет ІІ століття Афінагор. Святитель Іван Золотоуст називав жінок, що роблять аборт, гіршими за вбивць.
Учення церкви сьогодні повністю підтверджене сучасними фізичними дослідженнями. Про це розповідають російські вчені В. Ю. Тихоплав і Т. С. Тихоплав у своїй книзі “Фізика віри”, яка стала бестселером. За допомогою апаратури науковці виявили, що під час убивства відбувається енергоінформаційний зрив: від людини відділяється фантом його генетичного апарату. Він ушкоджує генетичний апарат убивці (мстить), спричиняючи в нього психосоматичні розлади. Якщо його не замучать хвороби тіла, то буде загрожувати божевілля й самогубство. Виявляється, що вбивця наражає на виродження і свій рід. Його ушкоджений генетичний апарат продукуватиме собі подібних. Не менш страшний злочин за людиновбивство — аборт. Багато хто знає, що таке фантомний біль: ногу відрізали, але в негоду місце продовжує боліти, наче там усе ще є хвора кінцівка. Виявляється, дещо подібне відбувається, коли вбивають дитину в утробі матері. Фантом убитого ембріона залишається в матці, хоч як би його вичищали. Біологічна активність цього фантома така велика, що він ушкоджує генетичний апарат жінки, а далі й чоловіка, який матиме з нею фізичну близькість. Хоча через сорок днів щільний каркас фантома розпадається, цього часу достатньо, щоб у матці утворилася хвильова (енергетична) рана, яка, на відміну від тілесної, не заживає.
Якщо жінка знову зачне і зародок прикріпиться до хворого місця, то її дитина буде приречена на тяжку хворобу і передчасну смерть. Навіть, якщо їй пощастить і зародок прикріпиться до здорового місця, все одно буде відчувати руйнівну дію, тільки слабшу. “Фантом немовляти постійно буде скаржитися матері на свою нещасну долю, — каже академік Горяєв, — розповідати про неї своїм молодшим братам і сестрам, батьку чи іншим чоловікам, які його “відвідають”. Тільки свої промови він виголошуватиме мовою генетичних кодів, які спричинюють розлади тіла і душі всіх, хто їх чує”. Наслідки аборту значно сильніші за дію на фізичне тіло. Адже плід — це вмістилище для Духа, Душі, яка опікує його, очікуючи свого втілення у фізичному тілі.
Далі в книзі “Фізика віри” наводиться дивовижна історія. Молода вагітна жінка розлучалася з чоловіком. Уявляючи, які труднощі очікують її, відважилася на аборт. Перед операцією їй приснився сон: ніби зранку вона вже збирається до лікаря і заглядає на хвилинку до своєї кімнати. У потоці сонячного світла, що лилося з вікна, стояла тоненька струнка дівчина в усьому білому. Тендітна, майже прозора, вона, молитовно склавши руки на грудях, дивилася на жінку. З її великих очей текли сльози. І стільки горя, відчаю було на її обличчі, що жінка, прокинувшись, вирішила: “Не піду”. Народилася дівчинка, яку назвали Вірою.
Минуло сімнадцять років. Вірочка, збираючись на випускний бал, красива, тендітна, крутилася біля дзеркала. Мати заглянула в кімнату й мало не зомліла: в потоці сонячного світла, що лилося з великого вікна, стояла та сама тендітна, тоненька дівчина, вся в білому, але зі щасливими очима. Їй стало зле. Донька помітила це, підбігла, посадила на стілець, і тут мати розповіла все: “Донечко! Це ж душа твоя приходила до мене. Яке щастя, що я не загубила її”.
10 вересня 2010, 12:22 | Полтавщина | Суспільство
Додати коментар