Максим Нем’ятий: із настільного тенісу — в пауерліфтинг

22-річний Максим Нем’ятий із повним правом заслуговує називатися спортсменом року в Царичанці. Він уже зараз у досить юному, як для цього виду спорту, віці установлює досягнення, котрі можна відносити до розряду феноменальних.

Редакція «ЕХО» систематично у кінці року, що минає, або на початку року наступного відзначає людей чи події, які дійсно запам’яталися. Ми зайвий раз згадуємо політиків, господарників, громадських діячів, які в минулому році чимось особливим відзначилися. Безумовно, пишемо і про тих земляків, які досягли серйозних успіхів у тому чи іншому виді спорту.

Більше уваги при цьому приділяємо жителям Кобеляцького району. Так, у році 2019‑му «спортсменом року» в районі можна вважати Анатолія Новописьменного, вихідця із села Лебедине, який установив одразу кілька світових рекордів у класичному пауерліфтингу, виступаючи у ваговій категорії 93 кілограми.
Але такі, як Новописьменний, «самородки» живуть не лише на Кобеляччині. Вистачає людей, які мають серйозні досягнення у спорті, у тому числі і в пауерліфтингу, і в сусідньому, Царичанському, районі. Один із них — 22‑річний Максим Нем’ятий, чемпіон і рекордсмен світу серед юніорів у ваговій категорії до 125 кілограмів. Деяким його результатам можуть позаздрити і дорослі пауерліфтери-чемпіони.

 

Рівняння на Шварценеггера

Ще років п’ять-шість тому в Царичанці про існування Максима Нем’ятого знали хіба що його батьки, вчителі та шкільні друзі. А зараз він є місцевою знаменитістю, прикладом для наслідування. Особливо для тих юнаків, які прагнуть «накачатися», мати дійсно «стальні» біцепси.

А почалося все для Максима Нем’ятого зі спортивного залу царичанського фізкультурного клубу «Мир». Причому, прийшов він туди не для того, щоб «накачатися». І в руки взяв зовсім не штангу чи гантелі, а маленьку ракетку для гри в настільний теніс. На той момент Максиму було лише дванадцять років. Як і більшість хлопчаків свого віку, він завзято грав у футбол. А потім в один прекрасний день вирішив спробувати себе в настільному тенісі. А в результаті, став найсильнішою людиною в Царичанці і далеко за її межами.

Грати в настільний теніс юному Максиму подобалося. Тренуватися він любив і вмів. Не забарилися і результати. У 2013 році він став переможцем обласного турніру серед школярів Дніпропетровської області. Але вже тоді Нем’ятий зробив свій вибір на користь важкої атлетики.

Згадує Микола Псарьов, керівник ФСК «Мир», у якому почав свої перші кроки спортсмена Нем’ятий:

— Коли Максим грав у настільний теніс, поруч у тому ж залі тренувалися наші кращі на той час царичанські важкоатлети Євген Ванда та Геннадій Чіпко. Хлопці вже перемагали на «Богатирських іграх», брали участь у змаганнях обласного рівня. Маленький Максим вирішив, що теж стане атлетом. І в нього вийшло. Він одразу сказав мені, що стане чемпіоном, таким, як легендарний Шварцененеггер. І, як ми всі бачимо, у нього вийшло. Думаю, що секрет успіху Максима саме в цьому: він ставить перед собою великі цілі і докладає максимум зусиль для того, щоб їх досягти.

 

Із силою волі там усе в порядку

Ні для кого не є секретом, що спорт великих досягнень, а саме на такий рівень вийшов Максим Нем’ятий, потребує від людини надзвичайно великих зусиль. І справа тут не лише в серйозних навантаженнях для тіла. Це ще й випробування духу. Мало мати гарні фізичні можливості, дані батьками і природою, потрібно ще й докладати багато зусиль для того, щоб їх реалізувати. Взяти хоча б режим харчування і тренувань, необхідні для атлетів серйозного рівня. Лише на «правильні» продукти та постійні медичні обстеження Максим Нем’ятий витрачає до 10 тисяч гривень у місяць.

Як розповідає його мама, Людмила Григорівна, хлопець їсть п’ять разів на день. І дуже часто готує сам.
Жінка говорить:

— Із силою волі там усе в порядку. От минулого року влітку Максим жив і працював у Царичанці. Із роботи приходив у шість вечора. На 23‑ту годину тренування. Воно тривало до часу ночі. І от ми із батьком йдемо в спортзал клубу «Мир» і страхуємо Максима. Адже при роботі із вагою у 200-300 кілограмів не можна залишати людину наодинці зі штангою. А хто, окрім нас, буде в залі до пізньої ночі.

Батьки Людмила Григорівна та Олександр Петрович самі подібним видом спорту не займалися. Хоча й любили фізкультуру із молодості. Зараз вони всіма силами підтримують сина і вболівають за нього, як найвідданіші фанати.

Мама згадує:

— Перші для Максима змагання із пауерліфтингу були в Хоролі Полтавської області. Він туди поїхав із Вандою та Чіпком, можна сказати «за компанію». Виграв, сподобалося перемагати. І зараз син лише перемагає, а ми ним пишаємося.

2019 рік став справжнім проривом у спортивній кар’єрі Максима Нем’ятого. Він уже давно не має собі рівних в Україні. У цьому ж році виграв юніорський Чемпіонат світу, Кубок Європи в Польщі. Не вдалося лише перемогти на змаганнях світового рівня, які проходили в США. Максим туди просто не поїхав через проблеми з отриманням візи. Результат молодого хлопця в сумі трьох вправ класичного пауерліфтингу вражає — 862, 5 кілограма. Тобто, до тонни загальної піднятої ваги залишилося не так уже й багато.

Уже кілька років поспіль матеріальну допомогу в придбанні екіпірування, поїздках на змагання різного рівня Максиму Нем’ятому надає Царичанська об’єднана громада. ЇЇ керівник Геннадій Сумський сам у молоді роки активно займався спортом. А зараз розуміє, що такі атлети, як Нем’ятий, приносять славу рідному селищу, рекламують Царичанку в усьому світі. І слугують гарним прикладом для місцевої молоді.

Подобається    0