Як довго «живуть» віруси, чому не потрібно носити рукавички та про блюзнірство ховати мертвих у мішках

Для інтернет­-видання «Волинь Online» розповіла лікар Наталія Ніколаєва.

Вона має три спеціальності — педіатрія, фтизіатрія та управління охороною здоров’я, була начальником медичної служби полку Національної гвардії України, а зараз займається приватною практикою.

 

Наскільки доцільною є дезінфекція дорожнього покриття вулиць та під’їздів багатоповерхівок?

— Усі розуміють, що це заходи перебільшені, а особливо в тих місцях, де люди взагалі не ходять. Ніколи при туберкульозі такого не робили. Навіть сам заступник Міністра охорони здоров’я Віктор Ляшко сказав, що це зробили за прикладом Італії, Китаю, щоб людей ще більше налякати. Психологічний тиск такий. Усі навкруги будуть ходити в масках, тотальна дезінфекція — таке нагнітання, щоб розуміли, що це серйозно, і сиділи вдома. Спочатку я подумала, що в нас усі налякалися, немає епідеміологів і немає кому порадити,  чиновники самі не знають, чого вирішили так робити. А потім Ляшко сказав, що це, щоб налякати. На деяких це подіяло так, що психози і параної виникають.

 

Вірус поза клітиною не живе і не літає в повітрі? Яка вірогідність зараження коронавірусом під час прогулянки в парку чи сквері?

— На вулицях вірус не лежить. Він гине, як і будь­які респіраторні віруси, буквально відразу, як тільки потрапить у навколишнє середовище. Респіраторна вірусна інфекція передається тільки через органи дихання. Не може вона через інші слизові оболонки передаватися. Якщо вона передається через органи травлення — це кишкова інфекція.

Люди кажуть, звідки ти можеш знати, вірус ще не вивчений. Але не може виникнути на планеті щось таке, не відоме науці — організм людини то відомий. Усі патологічно­фізіологічні механізми вже вивчені, тому не може нове щось викликати нові реакції в організмі, яких ще не було до цього. Це елементарні знання медицини та фізіології. Природа розумна. Якщо вірус не передався, то йому вже немає, що робити в навколишньому середовищі. Він буквально декілька хвилин життєдіяльний, поки ці краплини слини чи мокротиння не висохли. Як тільки висихає — все.

Вірусологи досліджують у лабораторії в пробірках, вивчають сам вірус, але не знають хвороби та лікування, бо цим уже займаються клініцисти. Те, що вони взяли вірус і помістили його в лабораторні умови і чекають, скільки пройде часу до того, як він повністю розкладеться, не означає, що ним можна заразитися. Стабільність вірусу і вірулентність — то різні речі. Якщо по­простому, собака дохла теж певний час лежатиме, поки розкладеться зовсім, але ж вона не вкусить.

Вірус не живе в навколишньому середовищі, на сонці респіраторні інфекції гинуть відразу. Чим вологіше, немає ніякого протягу, потоку повітря, звичайно,  тоді тим довше будуть ці мікрокраплинки слизу висихати.

Потрібно навпаки на свіже повітря. Якщо за метр пройде від тебе людина, ніколи не захворієш. Я педіатром працювала, то навпаки «виганяли» всіх, аби вони не сиділи з хворими, навіть хворі, якщо не тяжкі, теж надвір прогулюватися «виганяли».

 

 Усі люди маніпулюють щодо носіння масок, говорячи, що ніхто не знає, хто може бути хворим. Чи справді маски варто носити всім, тому що будь­хто може бути безсимптомним хворим і заражати усіх навкруги?

— І на сторінці ВООЗ, і наш МОЗ пише, що маска для здорової людини неефективна. Маска тільки повинна бути на медичному працівнику і на хворому. Маски потрібні, знову ж таки, аби створити паніку. Тут є лише маленький ризик, що наприкінці інкубаційного періоду, коли немає ще симптомів у людини, але вона вже може заражати. 5­7 днів у середньому триває інкубаційний період, найдовше – до 14 днів. На початку вірусу мало, поки він реплікується (відтворює свою РНК), він не може викликати хворобу. Якщо його мало, імунітет його поборе.  Питання, знову ж таки, дози. Можна припустити, що на зовнішній поверхні є три вірусні частинки і що вони навіть живі, але вони не можуть заразити, бо потрібно мінімум мільйон, щоб людина могла захворіти. Якщо вірус і потрапить, він повинен ще розмножитися, і тільки тоді він, може, викличе хворобу, але ж імунітет ще є. А оця вся стійкість на поверхнях — це все дослідження, а в клініку цього не треба приписувати. Але ж у нас, аби більше хайпу було. Наші люди теж люблять, аби більше жаху було, цікавіше жити так, чи що.

Вірус передається тільки при близькому контакті. Що це означає?  Близький контакт — це той, із яким людина проживає або вони десь сиділи за одним столом на одній роботі, у одному приміщенні або в громадському транспорті, як і при тому ж самому грипі. Через кватирку не залетить, із взуттям не занесеться. Тільки якщо були в контакті з хворим, з яким спілкувалися, тоді вже треба спостерігати.

Чому в осінньо­зимовий період завжди такі спалахи респіраторних захворювань? Через скупчення і закриті приміщення. Як тільки починають провітрювати, люди більше виходять на вулиці, зупиняється захворюваність.

Тому маска — це більше для органів державної влади, так і написано МОЗ було, що маску потрібно носити хворому, медичному працівнику і за вимогами органів державної влади.

 

Чи варто носити рукавички?

— Це вже така нісенітниця. Ні на сайті МОЗ, ні на сайті ВООЗ такого не пишеться. Це вже якийсь психоз чи невроз, люди бояться. Не всі освічені, їм сказали, вони носять.

З’явився той вірус, ще ніхто нічого не знав. Просто, з’явилося раптово багато пневмоній, тому поки не було відомо, що це за захворюваність, дали, як і завжди, загальні рекомендації. І на той час це було правильно, коли ще тільки в Китаї почалося. Ніхто ще не знав, що за вірус, симптоми захворювання були такі ж, як у респіраторного та пневмонії, тобто він 100% передається повітряно­крапельним шляхом. Але так як деякі повітряно­крапельні інфекції мають можливість передаватися ще й побутово, через поверхні, то на всякий випадок сказали тримати дистанцію, ізоляцію, вдягати маски хворим і мити руки або обробляти. Про поверхні нічого не говорилося, поки «вчені» не зробили «відкриття», яке не мало жодного стосунку до передачі інфекції і можливості зараження. Бо коли в нас був спалах пташиного грипу, він передавався через кон’юнктиву і через носоглотку, наприклад. Тому забруднені руки мали велике значення в передачі. Тобто, коли людина торкнулася мокротиння, потім випадково торкнулась очей і заразилася. Але з COVID­19 таке не довели.

Навіть допустимо, хтось кашлянув, є вірус, минуло дві хвилини, інша людина взяла це яблуко. Ну, і що? Вірус через шкіру не проникне. Він повинен потрапити в дихальні шляхи — трахею та бронхи.  Та і людина ж не облизує ті руки, а зрештою, вона так само може рукавицями торкнутися обличчя, якщо на те пішло, чи очі потерти.

 

Люди постійно поширюють новини, що людина буцімто облизала якусь поверхню, щоб довести, що вірусу немає, заразилася і померла. Чи насправді це можливо, якщо неможливо, то чому?

— Ви ж бачите, скільки створюють навіщось фейків. Або навмисно, або людям так веселіше. Ви ж знаєте, при будь­якій такій ситуації завжди вкидаються якісь історії про якихось «хлопчиків розіп’ятих». Бачите, як усе драматизується, зробили з епідемії міжнародну трагедію, підкреслюється жертовність медичних працівників. Я просто в системі цій працювала, я розумію, що такого бути не може.

На вулиці вірус не живе на сонці і при потоках повітря. Чому ми завжди кажемо при тому ж грипі провітрювати приміщення? Бо в застійному повітрі вірус може трішки довше бути. Коронавірус не висить у повітрі, як кір або вітрянка. Вітрянка і кір летючі називаються. Вони мають властивість розноситися потоком повітря, навіть через вентиляцію. Бувають випадки зараження, що з різних поверхів діти заражаються, навіть не контактуючи між собою.

Але припустимо, що облизала людина щось там і вірус теоретично ще живий, куди потрапляє вірус? Потрапляє у рот, а тоді — у стравохід, потім — шлунок і там гине, бо це ж не кишкова інфекція. Анатомія, 9 клас. То як він звідти потрапляє у легені? Ніяк. А люди ж не сильно знають це. Для них віруси, як рентгенівські промені, які проходять наскрізь, порушуючи всі закони фізіології. Але ж люди «грамотні» починають говорити: «Ага, у 6 % випадків  спостерігають же кишкові проблеми через вірус». Треба пояснювати, вони спостерігають, коли людина вже захворіла.

Важко людям довести, бо вони не знають усіх цих механізмів, бо не вчили цього, тому і вірять якимось «вченим». А так як вчені у нас кудись подівалися, повилазили незрозуміло хто, то постійно публікують якісь нісенітниці. Але справжні спеціалісти епідеміологи є. Кажу їм: «Чого ви не пишете», а вони кажуть: «Ну як можна коментувати цю нісенітницю».

 

У містах заборонили продаж кави на розлив та вуличної їжі. Чи існує вірогідність заразитися коронавірусом через їжу та гарячі напої?

Через каву та їжу взагалі не можна заразитися. Тим більше, там, де каву чи їжу продають на вулиці, не збираються натовпи, там краще стежити за кишковими інфекціями. Те скоріше буде. Так само перукарні, салони. Це ж не великий контакт.  Я розумію щодо театру, кіно, бо люди сидять в одному приміщенні.

 

Скільки зазвичай в період сезонного грипу і ГРВІ помирає людей щороку? Скільки хворих під час епідсезону зазвичай фіксують в країні за тиждень?

У нас в Україні немає епідемії в жодному випадку. ГРВІ і грип завжди разом ідуть, бо всіх не тестують масово на грип, за формулами вираховують. У середньому доепідемічний поріг в осінньо­зимовий сезон — десь близько 230­250 тисяч хворих в тиждень. Шість мільйонів за сезон хворіє. Я знайшла, що в день у нас захворює 20 тисяч грипом, а якби це кожен день людям у ЗМІ говорити? Смертність там менша набагато, у зв’язку з тим, що в нас є колективний імунітет, не всі на нього хворіють.

Я відразу, як побачила, що майже 90­95% легких випадків, що амбулаторно дома лікувалися, сказала, що такого не може бути, що це смертельна хвороба. Якщо хвороба в 90% випадків легка, то це не смертельна хвороба, це не дифтерія. А важких від захворілих всього 3% помирає, і то ті, хто мав якусь супутню патологію, то можна думати, чи дійсно ми маємо епідемію.

 

Представники влади вже декілька разів у своїх прогнозах переносили пік епідемії коронавірусу в Україні. Коли насправді епідемія може досягти піку і чи він буде взагалі?

А цього я взагалі не розумію, як його розраховували.  Порахували, що в нас захворіє, якщо не буде карантину, 22 мільйони. У епідемії дуже багато чинників, які потрібно враховувати, і ніхто не знає наперед, як воно буде.

Так само я не розумію, як вони могли прогнозувати пік і яку цифру взяли. Пік – це тоді, коли ми пройшли. Його неможливо прогнозувати. Це дурість і профанація. Усі епідемічні хвороби йдуть по наростанню. Зростає кожного дня, потім якийсь день – найбільше, а після нього — починає поступово чи різко знижуватися. Тобто, коли кожного дня починається стабільно знижуватися кількість захворілих, знову виявлених, то тоді ми можемо казати, що ми вже пройшли пік.  А готуватися до нього — дивно. Звідки ми знаємо, яка це буде цифра.

 

Чи доцільно ховати померлих від коронавірусу в мішках? Наскільки реальна загроза зараження від померлого? Чи може лікар заразитися під час розтину?

Це я зрозуміти не можу, і всі притомні лікарі, із якими я контактую, теж. У мене друг, колись головним лікарем працював у лікарні, каже, що такого ще ніколи не було. Криміналісти знайомі кажуть, що це взагалі кримінальний злочин, бо не було, що людина померла в лікарні і їй не зробили розтин, щоб патологоанатом  не встановив причину смерті. Навіть, коли смерть на дому, робили розтин, бо інакше не дадуть довідку для поховання.

До того ж, я не знайшла, щоб ВООЗ це рекомендував. У Італії це придумали, і потім у нас також стали так робити. Це не налазить на жоден здоровий глузд.

Як тільки гине людина, через якийсь проміжок часу клітини гинуть, і тоді вірусу немає, де розмножуватися. Навіть допустимо, що живе він у тілі до 5 годин, то тоді, щоб уже на всякий випадок, досліджуйте їх через 12 годин, не обов’язково прямо свіжий, якщо вже так боїтеся. Через 6­12 годин там уже точно нічого не буде.

У нас діють чисто за протоколами протичумними і навіть радіоактивними. На військовій підготовці нас навчали, що коли радіаційне зараження, то вулиці від того пилу миють. Усе, що було невідомо, давним­давно відомо, а наші все намагаються тримати цю інтригу. Чи дійсно перестраховка. Люди вже починають придумувати теорії змов тим часом.

Дивіться навіть за аналогією на Іспанію. У мене там подруга живе і кожного дня пише, як у них там. Вона не бачила цих хворих, лікарні були напівпусті, як і в нас. У них було багато хворих офіційно, перегнали Італію, кожного дня наростало. І як тільки МВФ виділяє їм гроші — усе, з 1 травня вже послаблення. А в них же навіть з дітьми не можна було виходити. Так от, якось виникають питання. Доказів прямих немає, але ж ми не дурні.

Але от на нашому прикладі, українському, ми можемо бачити, бо контактуємо одне з одним, знаємо, хто де помер, кожен у своєму місті може перевірити.

Так, є новий штам вірусу, так, він викликав епідемію, так, якась є летальність, вона вища, ніж від сезонного грипу, але хворіють переважно тільки вже хворі з наявною хронічною патологією, тому вірус не смертельний сам по собі.

 

Чи можна було керуватися тим самим принципом, що при інших інфекційних захворюваннях, і не оголошувати карантин, оскільки епідпоріг наразі не досягнутий?

Так його так і оголошувати повинні були, є правила, норми з печатками. Епідеміологічну службу ж розігнали. Епідеміологи залишилися, але вони попереходили на інші якісь роботи.

Люди мене спочатку не розуміли, думали, що я проти карантину. Але ж за правилами, карантин повинні були вводити не по всій території України, а там, де є спалахи. Карантин — це коли ізолюють хворих людей від здорових, але не навпаки. От у Чернівецькій області вперше виникла хвороба, там треба було і оголосити. Це грип у нас поширений вже по всій території, тому він не в одному місці виникає, а одразу в багатьох місцях. А коронавірус — ні. От виникло вогнище, ізолюйте цю область. Отак правильно було б, а інші — хай працюють. І виявляти, тестувати, побільше.

Добре, можна погодитися з тезою, що не знали, скільки буде хворих, а раптом їх, як в Італії, буде. Але ж зараз бачите, що лікарні і апарати не навантажені, сидять медики в порожніх лікарнях. Інфекційні відділення підготовлені для прийому хворих, хворих немає, уже пхають туди кого­небудь. Так послаблюйте карантин, хай хворіють легкою формою, бо інакше з цього не вийдемо. Якби це був карантин такий, що є вакцина, треба почекати місяць, за цей час щеплення зроблять 50­60 %, тоді можна зрозуміти, нащо карантин. А так не зрозуміло, нащо ми сидимо. Воно само не пройде. Це якесь дилетантство, розбазарювання коштів. І все ж, спишеться.

Нам треба показувати, що в нас є епідемія, поки МВФ дасть гроші. А з чим ми боремося, маючи трохи більше 200 померлих. У нас на день 1700 людей помирає від інших хвороб, 1200 — від хвороб серця. Цей коронавірус нікуди зі своєю смертністю. Це нагадує американський фільм, де за порятунок однієї дівчинки поклали полк спецназівців. Так, це вибір.

Отримають гроші МВФ, зроблять пік і все, а більшість же людей скажуть: «Алілуя, це ж завдяки заходам цим, бачите, які ми молодці». І люди не будуть вимагати за це покарання. Свідки смертельного коронавірусу агресивні. Вони скажуть, що все було зроблено правильно: «Бачите, не померли, бо врятували людей».

Раніше медики, лікарі ніколи не писали, робили свою роботу мовчки, бо це неетично вважається. А як тільки вивернули навиворіт усе, зразу почалися ці «шторми». А воно ж усе життя все це було. А тепер роблять такі «відкриття», що було давно відомо вже сто років. Такі нісенітниці.

А скільки всього говорять за безсимптомних. От була жінка, ходила, нормально себе почувала і вирішила зробити рентген, а на ньому побачили, що в неї легені згоріли. Кажу: «Ну, люди, включіть логіку, як людина може дихати, якщо в неї повністю запалені легені?». І нічого там не горить, просто набирається рідина в альвеолах і не може передаватися кисень. Чим вона тоді дихає і не відчуває? Але коли весь час говорити, що чорне — біле, то так і буде… Це нагнітання, а люди бояться, що вони пропустять цей момент і пізно звернуться до медиків. Це якесь страхіття, мені людей шкода. Я розумію, до чого це приведе.

А щодо заходів, що начебто захворілих менше, бо ми сиділи на карантині, нічого подібного, то ж можна вже порівнювати. Наприклад, у країнах, де не було карантину, така сама кількість хворих, як у країнах, де були жорсткі заходи. Наприклад, Франція відразу ввела жорсткий карантин, не можна навіть з дому було виходити. У Швеції навіть нижчі показники, ніж у тих країнах, де був карантин. Плюс­мінус однаково розвивалися епідемії.

Подобається    2