Майже біблійна історія

Ця подія сталася на території Кобеляцької громади 13 грудня поточного року. У ній безпосередню участь брали і самі жителі громади. Одні, мова йде про співробітників місцевого підрозділу ДСНС, протягом цілого дня разом із полтавськими волонтерами перевозили із острова Вишняки тварин, які залишилися без догляду, інші, як адміністрація бази відпочинку «Берег», надали людям і тваринам всю необхідну інфраструктуру від причалу і до місця, де можна відпочити.

Розповідає керівник кобеляцького підрозділу ДСНС Юрій Гребенюк:

— Того дня ми та колеги із Кременчука допомагали полтавським волонтерам із зоозахисної організації «Благодійний фонд «ЮАЕНІМАЛС». На двох катерах практично протягом цілого дня перевозили із Вишняків на «велику землю» кілька десятків тваринок. Їх власниця померла, і звірята, які звикли жити з людиною, фактично були приречені на загибель.

Керівник місцевих рятувальників підтвердив, що це наймасштабніша операція по порятунку тварин, у якій їм довелося брати участь. Гребенюк сказав:

— Нам досить часто доводиться рятувати не тільки людей. То кішок із дерев знімаємо, то собак, корів чи навіть лося із ями дістаємо. Але порятунком кількох десятків чотирилапих і пернатих ще не займалися.

Така собі майже біблійна історія виходить. Колись давно, дуже давно, Ной, якого визнали праведником, рятував від всесвітнього потому всю живність на планеті Земля. Кожної тварі по парі взяв у свій ковчег. І вижили тваринки. І відновилося життя на затопленій Богом планеті.

Звичайно, у кобеляцьких «деесенесників» та полтавських волонтерів масштаби рятувальної операції менші, аніж у Ноя. Але на увагу та вдячність вони теж заслуговують.

Здавалось би, чи немає у рятувальників та волонтерів справ важливіших? Війна ж в Україні. Люди сотнями кожного дня гинуть. А тут якісь коти, собаки вперемішку із курми. Вижили б якось. А не вижили, то й не біда.

Так, в Україні війна. Так, щодня вона приносить людям величезну кількість горя, трагедій і втрат. Втрат як матеріальних, так і духовних.

І нібито можна забути про все, окрім війни і горя. І можна не звертати уваги на братів наших менших. І напевне можна було б, як закликають зараз різні провокатори в соцмережах, і росіян полонених не годувати. Та що там не годувати, можна їх взагалі в полон не брати.

Але в такому разі нікуди подітися від питання. А чим тоді ми відрізняємось від них?