Психічно-політичний грип

У цьому номері «ЕХО» виходять в світ одразу дві редакційні статті. Надто ж важливі події відбуваються зараз в країні. І про все це хочеться написати «по свіжому». Не відкладаючи рукопис у шухляду. Україна гине. Гори трупів лежать на вулицях міст і сіл. Страшна, до сьогодні незнана і нікому невідома недуга «косить» українців. Медики збиваються з ніг, вони безсилі і також десятками, а то й сотнями помирають від підступного вірусу. І лише вони, лицарі без страху і сумніву, всі в білому і в марлевих пов’язках героїчно борються із страшним грипом. Вони — це українські політики. Лише вони знають, що робити. І лише вони врятують Україну. Тимошенко — на Заході і в Центрі, Янукович — на Півдні й на Сході. Так і буде, якщо вірити «тєлєвізору». Але чи так це насправді? Ви знаєте, коли спробував проаналізувати всі ті телевізійні події, які відбуваються навколо епідемії грипу в Україні, то за голову вхопився. І подумав: «Напевно мені час йти на прийом до психіатра». Але одразу не пішов, почав запитувати, дізнаватись точку зору інших людей. І зітхнув з полегшенням. Ні, редактор «ЕХО» ще не параноїк, величезна кількість оточуючих думають так само. А думають вони про те, що вся ця історія навколо звичайнісінької епідемії, звичайнісінького грипу є брудною і цинічною політичною технологією. Придуманою і впровадженою лише для одного — зробити українців ще більш заляканими, безсилими і хворими. І за рахунок цього виграти вибори. Подивіться уважно теленовини, послухайте до чого вас закликають чисельні диктори. «Не виходьте на вулиці», «Сидіть вдома», «Не збирайтесь натовпами більше трьох» — все це по кілька десятків разів втокмачують з екранів телевізорів. І супроводжується постійним підрахунком кількості померлих. Вчора — п’ятдесят, сьогодні — сімдесят, завтра — сто. Політтехнологи вибрали тему смерті. Прорахували правильно. Тема смерті цікавила і цікавитиме людей завжди. Адже всі ми знаємо, що помремо. І всім хочеться, щоб це відбулося якомога пізніше. От політики й спекулюють на цій вічній темі. Адже сказати їм своєму народу нічого. Економіка — розвалена, міжнародний імідж України — нижче плінтуса. Як агітувати за себе, що обіцяти? Вони скажуть: «Так у нас же часу на все це не було, ми героїчно країну від грипу рятували». І «врятують». І покажуть се­бе, «героїв», по телевізору. Ми ж диво‑препарат завезли! Ми ж пов’язки марлеві роздали! Ми ж кожному українцеві в носі помазали! Голосуйте за нас! Ну й «під шумок» героїчно мільярд гривень роздерибанять. Грип все спише. А де ж ви, вельмишановні політики, раніше були? Чому ви не підготували країну до епідемії за місяць, півроку, рік? Чому ви боретесь з епідемією в героїчно-авральному порядку, а не планово і поступово? Та тому, що людям нецікаво буде. Не оцінять. Є щоправда в оцій нездоровій історії навколо грипу один позитивний момент. Можливо українці врешті-решт усвідомлять, що до власного здоров’я потрібно ставитись уважніше. І вберігатимуть себе від грипу не лише під час епідемії його «психічно-політичного» вірусу, а завжди. Так що, шановні земляки, будьте здоровими і веселими, любіть один одного. І не звертайте уваги на отих «телевізійно-трибунних героїв» з марлевими пов’язками на обличчі і з вавкою на всю голову. І перестаньте, нарешті, їх обирати. Епідемія будь-якого грипу за місяць закінчується. А «вавка в голові» — це назавжди.

Подобається    0