Блог: Блог Миколи Гузченка
Автор: Микола Гузченко
От знаєте, символи України мені дуже подобаються. Я в цуценячому захваті від графічних символів - прапора і тризуба. Кращого прапора в природі просто не існує. Поле і небо, жайворонки, серпнева спека, вітер, дорога, воля, безтурботність напару з трудом і відповідальністю, хіпанство - все в ньому є. Просто обожнюю український прапор. Пишу про нього - і аж мурашки шкірою.
Поряд з прапором гармонійно і солідно виглядає тризуб. В ньому теж воля і хіпанство, але і зброя для нападу, вила. І щит, який повинен захистити волю. І контраст між волею і зубами мені теж подобається. І форма тризуба гарна. Це і ребус, як у Фольксвагена, і спис, стріли, як у Мазераті. Не розумію, чому досі не випускають хромовані тризуби-наклейки на автомобілі. Я б давно уже собі приліпив.
Не менш прекрасна мелодія нашого гімну. Вона урочиста, помпезна, як і подобає гімну, але і мелодійна. Такого крутого гімну ні в кого немає. Всі інші гімни - як не марші так мазурки, а у нас - симфонія.
І все б добре, якби серед наших символів не заховалася підла огидна підступна змія - текст українського гімну. Я взагалі не розумію, як оті пузаті мужики з прапорами і в піджаках могли затвердити такий текст! Вони що, зовсім мови не знали?
Давайте розберемося.
Насамперед відкинемо аргументи типу "подобається-не подобається". Наша оцінка повинна базуватися не на емоціях.
Вимоги до тексту гімну приблизно такі ж, як і до поздоровлення з днем народження. Там повинно бути щось хороше про іменинника, щось оптимістичне, якісь добрі побажання. Одним словом, у гімні повинно йтися про щось хороше. А чи багато хорошого в нашому гімні? Перейдемо до суті.
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Коли люди говорять про чиюсь смерть? Коли її чекають або коли хтось про неї чув. Люди ніколи не говорять про смерть здорового міцного дядька, з яким все нормально. Промовляючи перший рядок гімну, співець ніби виправдовується перед слухачами. Бо слухачам мабуть здається, що вже вмерла. А якщо слухачеві нічого не здається - то гімн підкаже: питання про смерть країни висить в повітрі.
А якщо говорити про карму і матеріальність слів - то розмови про смерть притягують смерть.
Наступне. Поговоримо про різницю між не... і ще не... Розглянемо приклади.
а) Вася не прийшов до школи.
б) Вася ще не прийшов до школи.
а) Я не поїв.
б) Я ще не поїв.
Різниця між прикладами "а" і "б" очевидна. В першому випадку з не... йдеться про подію, яка не відбулася. Не відбулася і все тут. У другому ж говориться про подію, яка ще не відбулася, але ось-ось має відбутися. Якщо Вася ще не прийшов до школи - значить повинен обов’язково прийти, але пізніше.
Словом, сполучення ще не... перед дієсловом вказує на те, що дія ще не відбулася, але скоро має відбутися. Виходить, "ще не" = "ось-ось".
І це лише перший рядок. Далі там теж багато чого можна нашукати. Але перше речення - найжахливіше. Мені бракує мозку зрозуміти, як такий вірш міг стати текстом українського гімну. Автора можу зрозуміти, бо тоді був 1862-й рік. Але ж не сьогодні... І не гімн...
Скоро вмре вже Україна. Вам подобається таке твердження? Ні? Нічого, терпіть. Це - назва нашого гімну.
Додати коментар