יְהוּדִים

Жити на землі, спілкуючись з небесами - краща доля, яку ти можеш вибрати.

Йонатан Відгоп

 

Одного разу, проходячи центром нашого міста, я став мимовільним свідком розмови двох чоловіків вже далеко немолодого віку:

 

-… Миколо, ну що нам взагалі  корисного євреї зробили? ЩО?

- Ну не знаю. Вони наче такі ж люди як і ми. Не бачу різниці…

- Та ні! Вони жадібні. Так і хочуть постійно у нас щось поцупити. Вони нічого нам корисного не робили ніколи. НІКОЛИ!  Добре, що їх у війну всіх розстріляли, а то б зараз порозмножувалися як мурахи у лісі, жити б нам не давали…

 

Як видно з цього діалогу в душах деяких місцевих жителів і досі нажаль живе антисемітизм. Але  люди чомусь забувають (а може просто не знають), що Кобеляки раніше були на 1/3 єврейським містом і в жилах великої частини населення міста досі тече єврейська кров. Інша справа, що дехто не дуже хоче це визнавати…

За офіційними документами на початку XIX століття в Кобеляцькому уїзді людей єврейського походження взагалі не було. Лише на початку 20-х років цього ж століття євреї почали потроху заселятися до нашого міста. З кожним роком їх ставало все більше і більше (в основному вони переїжджали з Західної України) і вони вже були представлені на найвищому рівні міста. У 1870-х роках в Кобеляках 17 євреїв були членами міської Думи (Ради). Членом міської управи був купець Давид  Лейбович Розенштейн. За цей час в місті була споруджена синагога, яка могла вміщувати до 100 людей та дві початкові єврейські школи.

В більшості євреї займалися різноманітною торгівлею та відкривали власні магазини (як тепер говорять). Продавали вони в них практично все (починаючи з свіжого хліба власного виробництва та кінчаючи різним інструментом для господарства).

Визначних особистостей культури єврейської національності, для яких Батьківщиною стали Кобеляки, також вистачало. Найбільш відомі імена письменника Йосифа Рабиновича та співака Олександра Давидова. Фактично до середини ХХ століття наше місто знали лише за цими іменами.

Євреї активно брали участь у розбудові рідного міста та його розвитку. З часом вони вкоренилися на стільки, що стали його частиною. На початку ХХ століття 30% населення Кобеляк були єврейського походження!

Перша частина минулого століття стала жахом для євреїв міста. Особливо це стосуються перехідного періоду між 1917-1922 р.р. коли влада досить часто змінювалася. Антиєврейські настрої серед місцевого населення постійно збільшувалися. В результаті часом виникали подібні ситуації:

 

«По головній вулиці Кобеляк іде п’яний будьонівець і галасує: „Жиди прокляті”. Я саме виходив з партійного комітету КП(б)У. Почувши таку лайку, я почав йому вичитувати, що це, мовляв, негідне вояка Червоної армії. Тоді будьонівець вихопив із кобури наган і зі словами: „Так і ти з жидами!” – кинувся на мене. Якби я не заскочив у двері партійного комітету, він можливо застрілив  мене. Такі були настрої тоді."». 

Іван Майстренко. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон, 1985, с. 166

 

Але найстрашнішим періодом місцевого єврейства стали воєнні 1941-1942 роки, коли в місті було розстріляно 126 євреїв (це не кінцева цифра, тому що відомо, що багато людей закінчили своє життя в концентраційних таборах смерті, які були розкидані по всіх Європі).

Після війни ситуація в місті змінилася. Місцеве єврейське населення, яке вижило у воєнні роки, через негативне ставлення до них кобеляцького люду почало виїжджати з міста. Багато хто переїхав на землю пращурів – Ізраїль, а де хто тепер живе в Європі…

 

Пролітають роки. Зараз від колись великої єврейської громади в місті залишилося лише невеличка групка людей, знищене кладовище (до якого немає нікому діла) та … пам’ять про людей, які назавжди залишилися в історії міста. Ми забуваємо свою історію. Забуваємо тих, хто колись був великою частиною нашого міста. Міста, яке ми називаємо своєю Батьківщиною!

P.S. יְהוּדִים – євреї (на івриті)

Олег Дубина