Гроші чи задоволення

Не так давно я зробив дуже важливе відкриття. Виявляється, ніяка робота не може приносити задоволення. Ну, мається на увазі стабільна оплачувана робота, постійна тривала контрольована діяльність.

Робота приносить задоволення лише тоді, коли на ній нічого не треба робити. Це дуже гарно видно на прикладі співробітників організацій, назви яких починаються на Укр-, Рай-, Обл-, та інших державних установ (окрім педагогів, лікарів ну і може ще кого). 90 відсотків бюджетників ходять на роботу, щоб нічого не робити. Робота їм подобається, адже там є з ким поговорити про жизнь. Аж раптом бабах! Квартальний звіт! Потрібно реально попрацювати і на балачки часу вже немає. Робота враз перестає подобатися.

Якою б престижною чи легкою робота не була, людина завжди радіє кінцю робочого дня/зміни чи закінченню проекта. На престижній роботі людині подобається не робота. Людині подобається відчувати себе важливою, крутою, тішити своє самолюбство.

Виходячи з цих міркувань, важливими є лише два критерії: скільки часу робота забере і скільки грошей принесе. Ну і, само собою, шкода. Якщо робота спричиняє фізичну або моральну шкоду, робити її ніззя.

Але добре, уявімо, що мої висновки неправильні і робота, котра б приносила задоволення але була б низькооплачуваною, існує (це дуже схоже на хобі).

Приходжу я, значить, на роботу і ловлю там жосткий кайф. 40 годин на тиждень. Але ж їсти теж хочеться, тому після роботи я мчу на город полоти огірки, підгортати картоплю, травити жуків і т.д. Після городу (чи перед, чи коли там) треба ж погодувати курей/качок/гусей/свиней/страусів. Усі ремонти будинку (якщо є), машини (якщо є), велосипеда (якщо є) проводяться власними силами у вільний від кайфової роботи час. І так кожен день, аж доки не наступлять вихідні. І от вихідні наступили. Клас! Це ж скільки всього можна переробити!

Я вважаю, що у вільний від роботи час слід відпочивати. Мені відомий лише один спосіб відпочинку - такий: